Видатний вчений у галузі електровимірювальної техніки, електроприладобудування. Доктор технічних наук (1937 р.), професор (1935р.), член-кореспондент АН УРСР (1951 р.).
Лауреат премії ім. Д.І. Менделєєва (1935 р.). Лауреат Державної премії СРСР (1951 р.). Лауреат Державної премії УРСР (1978 р., посмертно). Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
Автор більш ніж 80 наукових праць з електричних та магнітних вимірювань.
Анатолій Дмитрович Нестеренко народився 6 квітня 1899 року с. Благодатне Миколаївської обл. В 1926 р. закінчив Київський політехнічний інститут (нині НТУ України «КПІ ім. І.Сікорського»), де і викладав з 1926 по 1930 р. З 1944 р. працював у системі Академії наук УРСР, обіймаючи посади завідувача відділу, заступника директора, а з 1952 по 1959 р. – директора Інституту електротехніки АН УРСР (нині Інститут електродинаміки НАН України).
А.Д. Нестеренко є одним з перших наукових керівників та організаторів електроприладобудування в Україні. Розробив нові оригінальні методи створення і конструкції електровимірювальних приладів. Наукові праці Анатолія Дмитровича присвячені теоретичним основам електротехніки, електричним та магнітним вимірюванням, розробці теорії фазометрів та систем автоматичного зрівноважування.
Багато уваги вчений приділяв підготовці кадрів для науки і виробництва. Підготував 19 кандидатів та 4 доктори наук.
А.Д. Нестеренко помер 30 травня 1975 року в м.Києві.