Відомий вчений в галузі радіотехніки й електротехніки. Доктор технічних наук (1939 р.), професор (1940 р.), член-кореспондент АН УРСР (1948 р.). З 1940 р. – завідувач кафедри радіопередавальних пристроїв Київського політехнічного інституту (нині – НТУ України «КПІ ім. І. Сікорського»), у 1941–1945 рр. – декан радіотехнічного факультету Середньоазіатського індустріального інституту (нині Ташкентський державний технічний університет), з 1945 р. – завідувач лабораторії струмів високої частоти в Інституті електротехніки АН УРСР (нині Інститут електродинаміки НАН України) і одночасно завідувач кафедри радіопередавальних пристроїв Київського політехнічного інституту.
Нагороджений орденом Червоної Зірки (1944 р.) та “Знак пошани” (1948 р.).
Автор понад 150 наукових публікацій і винаходів.
Семен Ісакович Тетельбаум народився 7 липня 1910 року в м. Києві. Закінчив Київський політехнічний інститут у 1932 р. за фахом інженер – електрик з радіотехніки.
С.І. Тетельбаум прожив коротке життя – всього 48 років, але встиг зробити надзвичайно багато. У 24-річному віці він став кандидатом технічних наук, у 29-річному захистив докторську дисертацію, у 30 років став керівником кафедри, у 38 – членом-кореспондентом АН УРСР.
Коли описують результати діяльності вченого, дуже часто вживають слово «вперше».
У 1932 р. Семен Ісакович сконструював і збудував телевізійну установку, за допомогою якої в Україні вперше були проведені експерименти з телебачення. У 1934-1939 рр. під його керівництвом були успішно виконані важливі досліди і розроблені конструкції в галузі телемеханіки і автоматики, електроакустики, проведено реконструкцію радіостанцій в Києві та Одесі.
У 1936 р. за завданням Академії наук С.І. Тетельбаум розробив і виготовив перший в Україні пристрій для вимірювання висоти іонізованих шарів атмосфери, за допомогою якого провів дослідження іоносфери перед сонячним затемненням, під час і після нього.
У роки війни Семен Ісакович, працюючи деканом радіотехнічного факультету Середньоазіатського індустріального інституту, виконав багато цінних досліджень в галузі радіолокації, створив потужну високочастотну установку для плавки спеціальних сплавів.
З 1945 р. і до кінця життя С.І. Тетельбаум керував в Інституті електротехніки АН УРСР лабораторією струмів високої частоти, яку було створено за його активною участю. Водночас у Київському політехнічному інституті він читав курси лекцій “Радіопередавальні прилади”, “Телебачення”, “Основи радіолокації” та ін. Сферою досліджень вченого були проблеми ефективної передачі енергії без проводів на великі відстані, кільцевого безелектродного розряду з метою мирного використання атомної енергії тощо. Він робить численні винаходи в галузі радіотехніки, телебачення, електроакустики, автоматики і телемеханіки, електротехніки, використання радіоелектроніки в медицині та ін.
Про широту наукових інтересів С.І. Тетельбаума свідчать дві його роботи, що стосуються фізики космосу — “К вопросу о круговороте материи в бесконечной вселенной” і “До питання про інтенсивність та спектральний склад метагалактичного випромінювання”. Ідеї, висловлені С.І. Тетельбаумом у цих статтях, чекають свого часу.
С.І. Тетельбаум раптово помер 24 листопада 1958 р. в м. Києві.