Відомий вчений в галузі електротехніки. Доктор технічних наук (1990 р.), професор (1992 р.), член-кореспондент НАН України (1992 р.). Вчений секретар, завідувач лабораторії, завідувач відділу, заступник директора з наукової роботи Інституту електродинаміки НАН України (1970 – 1995 рр.).
Нагороджений орденом «Знак пошани» (1982 р.), медаллю “В пам’ять 1500-річчя Києва” (1982 р.). Лауреат премії НАН України ім. академіка Г.Ф. Проскури (1989 р.).
Автор понад 200 наукових праць, серед яких 6 монографій, присвячених проблемам розробки теоретичних основ, принципів побудови та створення систем електроживлення нового класу електротехнологічного устаткування – магнітодинамічних установок ливарних цехів та машинобудівних підприємств.
Б.П. Борисов народився 5 жовтня 1940 року в м. Караганді (Казахстан). У 1968 році закінчив Краматорський індустріальний інститут за фахом електричні машини і апарати. З 1970 р. діяльність Бориса Павловича тісно пов’язана з Інститутом електродинаміки НАН України.
Наукові доробки вченого стосувались фундаментальних та прикладних досліджень процесів перетворення і стабілізації параметрів електромагнітної енергії; регулювання режимів електротехнічних та електроенергетичних комплексів; оптимізації режимів систем електроживлення і електропостачання.
Результати цих досліджень втілились в розробку принципів побудови систем електроживлення магнітодинамічних установок, розвиток теорії симетрування однофазних і двохплечових електричних навантажень, розробку методів підвищення продуктивності систем електроіндукційної обробки, розвиток теорії підвищення енергоефективності в електротехнологічних системах.
Б.П. Борисов помер 31 січня 1995 року в м. Києві.