Clean Power

Ukrainian (UA)English (United Kingdom)

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ


ІНСТИТУТ ЕЛЕКТРОДИНАМІКИ

Івахненко Олексій Григорович, академік НАН України

30.03.1913 – 16.10.2007

Відомий  вчений у галузі автоматичного керування, кібернетики та інформатики. Доктор технічних наук (1954 р.), член-кореспондент АН УРСР (1961 р.), академік  НАН України (2003 р.). Співробітник Інституту будівельної механіки (1944 р.), згодом – Інституту електротехніки АН УРСР (нині Інститут електродинаміки НАН України) і водночас, за сумісництвом, – професор Київського політехнічного інституту (з 1945 р.). Завідувач відділу комбінованих систем керування Інституту кібернетики АН УРСР (1963–1989 рр.). Радник дирекції одного з інститутів Кібернетичного центру НАН України – Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій і систем НАН та Міносвіти і науки України (1997–2007 рр.).

Нагороджений  медаллю "За трудовое отличие" (1953 р.), медаллю "За доблестный труд" (1969 р.). Заслужений діяч науки УРСР (1972 р.). Нагороджений орденом "Дружби народів" (1988р.). Двічі лауреат Державної премії України (1991 , 1997 рр.).

Автор близько 40 монографій і понад 400 наукових статей.

Олексій Григорович Івахненко народився в 1913 році в м.Кобеляки Полтавської губернії в родині вчителя математики місцевої гімназії. В 1938 р. закінчив Ленінградський електротехнічний інститут (нині Санкт-Петербурзький державний електротехнічний університет), після якого був розподілений до Всесоюзного електротехнічного інституту (м. Москва), де і працював до 1944 р., досліджуючи проблеми автоматичного регулювання в лабораторії під керівництвом С. О. Лебедєва. Того ж 1938 р. опублікував свою першу наукову статтю про термоелементи.

Результати досліджень цього визначного ученого в галузях кібернетики та інформатики отримали світове визнання.

О.І.Івахненко розробив нові принципи і пристрої автоматичного регулювання швидкості електродвигунів та розрахунку систем з магнітними підсилювачами. Загальновизнані його досягнення в теорії інваріантності та теорії комбінованих систем автоматичного керування, що працюють за принципом компенсації вимірюваних збурень.

Він є автором першої вітчизняної монографії з технічної кібернетики, яка неодноразово перевидавалася за кордоном. Подальший розвиток принципів комбінованого керування у роботах О.Г.Івахненка пов'язаний з використанням у системах керування принципів, пристроїв і способів самонастроювання, самонавчання і розпізнавання образів та прогнозування.

В останні 40 років активно розвивається головне дітище О.Г.Івахненка – метод групового урахування аргументів (МГУА) як метод індуктивного моделювання і прогнозування складних процесів і систем. В 1984 р. у США видано колективну монографію американських і японських учених з характеристикою та прикладами ефективного застосування МГУА в різноманітних прикладних галузях.

Наукова школа О.Г.Івахненка була і залишається авторитетною і продуктивною кузнею висококваліфікованих наукових кадрів: під його керівництвом виконано й успішно захищено близько 200 кандидатських дисертацій, майже 20 його учнів захистили докторські дисертації та створили власні наукові школи.

О.Г.Івахненко був яскравим зразком ученого з загостреним почуттям нового і видатною науковою інтуїцією. До останніх днів він продовжував активно працювати і щедро генерувати оригінальні наукові ідеї та результати.

О.Г.Івахненко помер 16 жовтня 2007 року в м.Києві.